Вже найближчим часом судова система може піддатися черговим змінам. Принаймні, це пообіцяв президент Віктор Янукович 13 лютого. А вже 15 лютого, на наступний день після зустрічі гаранта з головою ВСУ Василем Онопенком, парламент прийняв у першому читанні закон, який повертає деякі повноваження Верховному Суду.
Нагадаємо, судова система стала практично першою сферою, яку взялася реформувати нова влада. Хоча передумовою цього швидше було бажання нових можновладців отримати над нею повний контроль. Почалася так звана реформа з прийняття парламентом у травні минулого року закону № 2181-VI, яким посилювався вплив Вищої ради юстиції (ВРЮ) на суддів. ВРЮ мав нівелювати роль близького до Юлії Тимошенко Верховного Суду. Наступним кроком, що остаточно закріпив контроль президента над Фемідою, став Закон "Про судочинство і статус суддів", прийнятий Верховною Радою в липні 2010 року.
Особливий підхід
Європейська комісія "За демократію через право" ("Венеціанська комісія") ще на стадії розробки судової реформи рекомендувала Україні максимально усунути вплив на суди законодавчої і виконавчої влади. Пропонувалося посилити роль самоорганізації судової системи, віддавши повноваження щодо призначення та звільнення служителів Феміди Раді суддів, а не президенту і парламенту. Або ж - Вищій раді юстиції, але за умови, що її членів будуть вибирати самі судді. Вітчизняні законодавці дійсно посилили роль ВРЮ. Так, сьогодні призначення суддів на перший п'ятирічний термін здійснюється президентом, але за поданням ВРЮ. На довічний термін судді призначаються парламентом за ініціативою Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
А ініціювати звільнення суддів може ВРЮ, при цьому роль ВР зводиться практично до нуля. У законі передбачено, що питання про звільнення суддів розглядається в парламенті без обговорення у профільному комітеті і без будь-яких перевірок. При цьому якщо народні обранці не згодні з ВРЮ, питання розглядається повторно. І так - доки не буде прийнято потрібне рішення.
До компетенції ВРЮ також віднесено право призначення суддів на адміністративні посади (голів судів та їхніх заступників), право на проведення дисциплінарних стягнень, аж до звільнення, і т. п. При цьому підстави для звільнення досить широкі: від затягування термінів розгляду справи і до порушення присяги. А суддя може оскаржувати подібні стягнення лише в тому ж ВРЮ чи Вищому адміністративному суді, на який, втім, також впливає рада юстиції.
Законом передбачено, що нинішній склад ВРЮ залишається незмінним до кінця відведеного йому терміну (23 березня 2016 року), тобто до цього часу долю суддів будуть вирішувати 20 членів ради, практично повністю підконтрольних президенту, серед яких лише чотири судді.
У новому складі ВРЮ, за наполяганням Венеціанської комісії, передбачається вже 11 суддів з 20 членів. Але призначати їх будуть все ті ж владні мужі: президент, парламент, з'їзди адвокатів і профільних вузів. До складу ВРЮ також за посадою входять генеральний прокурор, міністр юстиції, голова Верховного Суду України. І лише трьох членів призначатиме з'їзд суддів. Таким чином, сумніватися в незалежності такого важливого тепер у судовій системі органу не доводиться. "Нова процедура призначення суддів не вирішує старих проблем і потребує подальшого розвитку", - зауважує керівник західноукраїнської філії адвокатського об'єднання Arzinger Маркіян Мальський.
Весільний генерал
Але для повного завоювання судової системи необхідно було отримати контроль над Верховним Судом, чому опирався Василь Онопенко. Рішення було знайдено: немає суду - немає проблеми. Точніше, функції ВСУ, який, згідно зі ст. 125 Конституції, є "найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції", були зведені до мінімуму. Сьогодні Верховний Суд уповноважений лише переглядати рішення касаційних судів на предмет однакового застосування норм матеріального права і приймати рішення за приписами міжнародних судів.
Функції з розгляду скарг у касаційному порядку у цивільних і кримінальних справах тепер покладені на Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Касаційними інстанціями в господарському та адміністративному процесах залишаються Вищий господарський та Вищий адміністративний суди відповідно.
Але варто зауважити, що законодавець не дав можливості ВСУ усувати різночитання норм процесуального права. І навіть вивчати питання застосування вищими судами права матеріального Верховний Суд може... тільки за згодою самих вищих судів. Тобто практично не може. "Те, що Верховний Суд позбавлений можливості самостійно визначати, яку справу йому приймати у провадження, а яку ні, виглядає досить сумнівним, - говорить старший партнер юридичної фірми "Ільяшев і Партнери" Михайло Ілляшев. - Я сподіваюся, що рано чи пізно це буде переглянуто".
Дана норма може призвести до того, що кожен з вищих судів буде напрацьовувати свою окрему судову практику, що створить хаос. Адже саме ВСУ як найвищий суд раніше був уповноважений стежити за однаковим застосуванням законодавства судами різних юрисдикцій. Зате тепер якщо Верховному Суду все-таки вдасться винести рішення, воно буде обов'язковим для всіх. При цьому суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з визначенням ВСУ. "Рішення Верховного Суду України офіційно стали прецедентом, і їх тепер навіть з натяжкою можна назвати джерелом права", - відзначає Маркіян Мальський.
Втім, скоро ВСУ можуть повернути частину повноважень. Так, 15 лютого після зустрічі Василя Онопенка з Віктором Януковичем парламент прийняв у першому читанні законопроект №7447. Документом пропонується, зокрема, дозволити пленуму ВСУ узагальнювати практику судів різних юрисдикцій, тлумачити норми процесуального права і виносити рішення по суті. Хоча, як і раніше, на розгляд справ ВСУ доведеться отримувати згоду вищих судів. Також в законопроекті прописана процедура скорочення кількості суддів Верховного Суду до 20.
Наприклад, передбачається, що на робочих місцях залишаться лише судді з найбільшим безперервним стажем, які мають наукові ступені і вчені звання, а також ті, у кого є "значні за обсягами публікації науково-практичного змісту". Щодо цієї норми спікер Володимир Литвин зауважив, що Верховний Суд не є науковою установою.
Крім того, потрібно пам'ятати, що в Конституційному Суді знаходиться подання 54 депутатів про неконституційність деяких положень судової реформи. І в разі наявності політичної волі керівництва держави КСУ може повернути певні норми старого закону.
Заслінки від корупції
Закон "Про судоустрій і статус суддів" також вніс низку змін до процесуальних кодексів. Зокрема, згідно з документом, з 1 січня 2011 року в усіх судах повинна діяти автоматизована система, яка розподіляє справи між суддями в залежності від їх спеціалізації та кількості вже розписаних на них справ. Раніше справи розподіляв голова суду. "Автоматизований розподіл справ істотно зменшив можливість маніпулювання справою, тобто передачу її "потрібному" судді", - пояснює партнер юридичної фірми "КМ Партнери" Максим Олексіюк. Хоча і до цієї норми є претензії Венеціанської комісії. Європейські експерти звернули увагу на те, що система повинна розподіляти справи залежно від кількості справ у суддів, а не від їх реальної завантаженості.
Очевидно, апробувавши нововведення на практиці, законодавці будуть змушені коректувати відповідну норму закону. Адже вже сьогодні система призводить до проблем. Зокрема, за словами народного депутата Святослава Олійника, вона обмежує можливості реєстрації справ. "Система автоматизована, і програма не реєструє більше 20 заяв на день, а люди їх приносять по 500 штук на день", - прокоментував він. Крім того, самі судді скаржаться на відсутність коштів на обслуговування системи. Втім, старший юрист міжнародної юридичної групи AstapovLawyers Олег Громовий не втрачає оптимізму. "Незважаючи на значні труднощі з функціонуванням автоматизованої системи через недостатнє фінансування, її запровадження - важливий крок у боротьбі з корупцією в судах", - говорить він.
Закон "Про судоустрій і статус суддів" забрав у голів судів ще одну функцію - приймати рішення про відведення судді. Тепер вона покладена на суд. З одного боку, норма покликана позбавити можливості керівництво впливати на судовий процес, але з іншого - тепер суду доведеться відводити самого себе. За словами Михайла Ільяшева, це позбавило відведення будь-якого сенсу. "За свою багаторічну практику я не зустрічав жодного відведення, заявленого судді і задоволеного самим суддею", - зауважує він. Про те, що ймовірність задоволення судом відведення самому собі близька до нуля, говорить і Олег Громовий. "Адже суду, в разі задоволення заявленого відведення, довелося б визнати, що він не може забезпечити об'єктивний розгляд справи", - розповідає юрист.
Розгляд справ прискориться
Позитивним нововведенням юристи вважають чітке обмеження термінів розгляду справ у господарському та цивільному судочинстві в межах двох місяців. Що стосується адміністративного судочинства, то загальний термін розгляду справ тут становить всього місяць. І хоча порушення судом цих термінів не є підставою для скасування прийнятих рішень, тим не менш може спричинити притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. "Це може послужити вагомим стимулом для своєчасного розгляду суддями справ", - говорить Олег Громовий.
Також значно скорочені терміни на апеляційне оскарження судових рішень до 10 днів. Раніше цією нормою часто зловживали для затягування процесу. Проте в нововведення також є і зворотна сторона. Суди часто затягують з виготовленням судових актів та їх відправкою учасникам процесу. Це призводить до того, що сторони просто не встигають подати апеляцію у зазначений термін. "У результаті питання "Бути чи не бути апеляційному перегляду?" залежить не від заявника, а від суддів, які вправі відмовити у відновленні термінів на апеляційне оскарження", - вважає Олег Громовий.
Це лише початок
Правознавці впевнені, що законодавство, що регулює судочинство, потребує подальшого вдосконалення. З цим згоден і Віктор Янукович. "Останнім часом ми, безумовно, істотно просунулися в напрямі реформування судової системи, але цей процес не завершений, - зазначив він. - Ми будемо і далі вдосконалювати відповідне законодавство, спираючись на оцінки експертів, фахівців і, звичайно, висновки Венеціанської комісії".
За планом президента, в найближчому майбутньому Мін'юст має розробити з урахуванням висновків Венеціанської комісії зміни до Закону "Про судоустрій і статус суддів". Також планується прийняття змін до законів "Про адвокатуру", "Про прокуратуру", до Кодексу господарського судочинства. Однак сьогодні в першу чергу необхідно підвищити роль самоорганізації судової системи та зробити її максимально незалежною від інших гілок влади. А в подібному бажанні президента поки що доводиться сумніватися.
Вілен Веремко
